План

 

1. Мета вивчення навчальної дисципліни «Основи фахової діяльності». Зміст і завдання навчальної дисципліни у формуванні фахових схильностей студентів.

2. Коротка історія розвитку механізації агропромислового виробництва. Сучасний стан і перспективи розвитку технічного забезпечення та механізації агропромислового виробництва.

3. Економічне і соціальне значення застосування механізмів і машин в агропромисловому виробництві.

​

1. Мета вивчення навчальної дисципліни «Основи фахової діяльності». Зміст і завдання навчальної дисципліни у формуванні фахових схильностей студентів

 

     Метою вивчення навчальної дисципліни "Основи фахової діяльності" є надання студентам теоретичних знань із питань законодавства України в галузі освіти, ознайомлення з галузями фахового використання техніків-механіків в сільськогосподарському виробництві та основами навчання ефективним навичкам самостійної розумової праці.

​

     Завданням навчальної дисципліни є:

• ознайомлення із системою підготовки фахівців у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації;

• ознайомлення із структурою підприємств, які можуть бути потенційними роботодавцями;

• вивчення основних положень сутності та змісту майбутньої спеціальності й техніки пошуку роботи.

 

     Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати:

• основні вимоги законодавства в галузі освіти;

• вимоги галузевого стандарту вищої освіти;

• нормативну документацію з організації освітнього процесу;

• форми організації та структуру агропромислових підприємств;

• основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі агропромислового виробництва;

• машини, обладнання та основні поняття про технологічні процеси виробництва продукції рослинництва, тваринництва, її переробки та зберігання;

• основні поняття про технологічні процеси технічного обслуговування та ремонту машин і обладнання для агропромислового виробництва;

• організацію технічного сервісу машин і обладнання агропромислового виробництва;

• організаційну структуру, форми й методи управління (менеджменту);

• техніку пошуку роботи;

• сучасні методи пошуку інформації;

• психологічні аспекти формування у студентів умінь навчатися;

• основи організації самоосвіти;

• основні правила роботи з книгою;

     

     уміти:

• користуватись довідковою літературою;     

• користуватися сучасними методами пошуку інформації;

• орієнтуватись у видах і ролі навчальних занять, системі контролю знань;

• використовувати набуті знання на практиці;

• працевлаштуватися відповідно до набутого фаху;

• створювати безпечні умови під час роботи на тракторах, автомобілях, сільськогосподарських машинах;

• користуватись науковими виданнями, виданнями науково-технічної інформації з метою пошуку більш ефективних, якісних технологій, систем машин і обладнання для вирішення виробничих задач та проблем;

• швидко завчати та аналізувати нову техніку та технології агропромислового виробництва;

• організовувати навчання, підвищення кваліфікації, обмін досвідом працівників;

• систематично вивчати закони, знайомитись зі змістом періодичних видань науково-технічної інформації з питань екології та забезпечити їх виконання на виробництві;

• користуватися науковою літературою та спеціальними виданнями у галузі професійної діяльності.

 

   У процесі навчання використовують такі види контролю: вхідний, поточний, рубіжний (модульний) та підсумковий. Результати поточного контролю (оцінки за усні відповіді, по тестах з окремих тем, за реферати) є основною інформацією для визначення підсумкової оцінки при рубіжному модульному контролі та з навчальної дисципліни.

  Формою підсумкового контролю знань є залік. Для підсумкової діагностики успішності навчання використовують тестовий контроль знань з використанням комп'ютерної тестової програми, письмових тестів, письмові або усні відповіді по питаннях завдань заліку.

    

2. Коротка історія розвитку механізації агропромислового виробництва. Сучасний стан і перспективи розвитку технічного забезпечення та механізації агропромислового виробництва.

 

     На сучасному етапі економічного розвитку агропромисловий сектор України є однією з найважливіших ланок економічних систем більшості країн світу з ринковою економікою. Він розвивається  в умовах високої енергетичної забезпеченості, застосування широкого спектра агротехнічних прийомів, екологізації на основі використання сучасних енерго- та природозберігаючих технологій, методів і способів меліорації та хімізації.

Виробнича база агропромислової сфери опирається на розгалужену інфраструктурну мережу та систему науково-дослідного забезпечення її розвитку.

    Шляхи розвитку агропромислового сектору України передбачають збалансовані та взаємозв’язані структурні перебудови усіх його галузей, максимальне впровадження у виробництво найважливіших досягнень науково-технічного прогресу, світового досвіду, найбільш прогресивних форм економіки і організації виробництва на основі першочергового розв’язання  актуальних проблем: перерозподіл землі та майна, включаючи поглиблення відносин власності на землю та запровадження механізмів реалізації права на власність; приватизація переробних підприємств; реструктуризація підприємств та форм господарювання; розвиток кооперації; впровадження ринкових методів господарювання – менеджменту та маркетингу; державне регулювання аграрної економіки шляхом ефективнішого використання цінових важелів, фінансово-кредитної і податкової систем; розвиток ринків сіль­ськогосподарської продукції, матеріально-технічних ресурсів та послуг; інтенси­фікація і диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Пріоритетність розвитку агропромислового сектору України і його провідних галузей дає можливість забезпечити населення

продо­вольчими товарами, промисловість ­– сировиною, а зовнішню торгівлю – експортними товарами.

 

  3. Економічне і соціальне значення застосування механізмів і машин в агропромисловому виробництві.

 

      На сучасному етапі розвитку важливість механізації сільського господарства для людства полягає в такому:

1. Класична роль: механізація рослинництва і тваринництва, зберігання та переробки продукції, щоб стабільно годувати світ – навіть у 2050 році;

2. Екологічна роль: механізація добування сировини, виробництво чистої енергії та підтримування ландшафту, щоб захистити планету і її ресурси;

3. Стратегічна роль:  механізація сільського господарства, щоб вивільнити робочі руки для розвитку інших галузей народного господарства, досягнення добробуту і процвітання.

   

     При цьому сільськогосподарська техніка є рушійною силою розвитку людства, оскільки:
     а Поліпшує всі аспекти сільського господарства:

• продуктивність

• якість продуктів

• стабільність розвитку

• довкілля

• енергоефективність

• безпеку і комфорт

• керування виробництвом

​

    б. Задовольняє щораз вищі потреби з усе біднішими ресурсами.
    Один фермер годував у:
    1900 році – 2,5 людини
    1960 році – 25 людей (0,70 га/людину)
    2011 році – 145 людей (0,48 га/людину)
   

    З урахуванням динаміки зміни чисельності населення планети та площ сільськогосподарських угідь на душу населення за результатами Відкритого засідання Клубу Болоньї 21 вересня 2015 року в м. Мілані (Італія) під девізом "Механізація агровиробництва нагодує світ" було прийнято Хартію Мілану про механізацію сільськогосподарського виробництва. Ключові моменти Клубу Болоньї передбачають фундаментальні дослідження.

​

   Окрім цього, передбачено організаційні заходи, згідно з якими національні та міжнародні органи влади повинні:

• визнавати центральну роль сільськогосподарського виробництва та пов'язаних з ними механізованих технологій, щоб гарантувати кожному доступ до адекватного та безпечного продовольства;

• вживати відповідних заходів, спрямованих на оцінку екологічних аспектів існуючих машин, і сприяти поширенню сучасних машин, розроблених відповідно до нових критеріїв екологічності та контролю;

• визнавати, що дослідження в галузі сільськогосподарської техніки та механізації, а в більш загальному - агрохарчових технологій, вважається стратегічним пріоритетом, ключовим фактором у задоволенні майбутніх потреб планети в продовольстві;

• вважати розвиток механізації сільського господарства відповідно до місцевих соціально-економічних умов першим кроком для просування сільськогосподарської продукції, розвитку сільських районів у країнах, які розвиваються, для того, щоб підняти економіки бідних країн до національного процвітання та добробуту;

• сприяти тому, щоб наукові дослідження, освіта, пропаганда, персональні мережі, інформаційне забезпечення і міжнародна співпраця у сільськогосподарській механізації отримували набагато вищу політичну пріоритетність, беручи до уваги їхнє величезне значення для майбутнього людства.

     

     Якщо фундаментальні дослідження в аграрній галузі присвячені вирішенню проблем дефіциту води, захисту довкілля, енергозбереженню, то прикладні наукові дослідження в галузі агроінженерії вирішують питання підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь, повної механізації та автоматизації технологічних процесів в аграрному виробництві, зменшення витрат у розрахунку на одиницю продукції, поліпшення її якості тощо. 
      Одним з ключових напрямків прикладних наукових досліджень в аграрній галузі є вдосконалення технічних засобів для реалізації сучасних агротехнологій. Головною тенденцією в розвитку сільськогосподарської техніки стає створення машин, що дозволяють здійснювати принципово нові технології і завдяки цьому не лише підвищувати продуктивність праці, але й створювати найсприятливіші умови для розвитку рослин, підвищення врожайності сільськогосподарських культур, скорочення втрат продукції в процесі збирання врожаю і в післяжнивний період, забезпечення екологічної безпеки і безпечних умов праці.

     Результати аналітичних досліджень виявили такі основні тенденції розвитку агротехнологій і сільськогосподарської техніки для їх реалізації:

• підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва за рахунок впровадження нових прогресивних високоефективних ресурсоощадних, ґрунтозахисних, високоточних технологій, підвищення продуктивності і скорочення витрат в сільськогосподарському виробництві, мінімізація витрат насіння, пестицидів, нафтопродуктів, мінеральних добрив та втрат під час збирання зернових, максимальної повноти знімання біомаси під час заготівлі кормів тощо;

• підвищення продуктивності праці в сільськогосподарському машинобудуванні і забезпечення високого технічного рівня і якості машин, створення комфортних і безпечних умов праці, поліпшення тепло- і шумоізоляції, оглядовості і зниження вібрації в зоні оператора, дотримання вимог ергономіки тощо;  

•  забезпечення захисту довкілля і ґрунтів від несприятливої дії машин, зниження їх питомого тиску на ґрунт, поліпшення машинних технологій, більш широке впровадження ґрунтозахисних технологій;

• активне використання електроніки, гідравліки, комп'ютерів, мікропроцесорів, альтернативних джерел енергії тощо.

​

​

Питання для самоконтролю

​

Тести до теми