План

1. Галузевий стандарт вищої освіти, його складові частини (освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ), освітньо-професійна програма (ОПП), зособи діагностики якості підготовки фахівців.

2. Розкриття змісту і суті освітньо-кваліфікаційної характеристики техніка-механіка зі спеціальності «Агроінженерія».

3. Вимоги держави до якості підготовки техніка-механіка с.-г. виробництва. Функції, типові задачі та уміння, якими повинен володіти фахівець. Професійні назви робіт. Галузі економіки, до яких готують фахівця. Відмінність кваліфікації «технік-механік с.-г. виробництва» від кваліфікації «кваліфікований робітник»: водій автотранспортних засобів, тракторист-машиніст с.-г. виробництва, слюсар з ремонту с.-г. машин та устаткування.

4. Значення і місце фахівців ОКР «молодший спеціаліст» зі спеціальності «Агроінженерія» в агропромисловому виробництві. Посади, які може займати технік-механік с.-г. виробництва. Посадові інструкції посад.

5. Розкриття змісту і суті освітньо-професійної програми (ОПП) молодшого спеціаліста, навчальний час за циклами підготовки, навчальними дисциплінами й практиками та перелік сформованих компетенцій.

​

1. Галузевий стандарт вищої освіти, його складові частини (освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ), освітньо-професійна програма (ОПП), зособи діагностики якості підготовки фахівців.

   Галузеві стандарти вищої освіти є узагальненим нормативним змістом освіти та навчання за певними напрямами підготовки та спеціальностями, включають освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників ВНЗ, освітньо-професійні програми їх підготовки, а також засоби діагностики якості вищої освіти випускників.

        Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:

• освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів;

      Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації. Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.

• освітньо-професійні програми підготовки;

    Освітньо-професійна програма підготовки визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця. Освітньо-професійні програми підготовки затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

     Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.

     Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста для осіб, які мають повну загальну середню освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника за спорідненою професією, зменшується на один рік. Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки бакалавра спеціальністю, може зменшуватися до двох років. Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за відповідною спеціальністю, не може перевищувати одного року.

   Якщо вищий навчальний заклад має відповідні угоди з навчальними закладами іноземних держав, що передбачають взаємовизнання документів про вишу освіту за умови інших термінів навчання, такі терміни можуть бути встановлені відповідним центральним органом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

• засоби діагностики якості вищої освіти.

      Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандартизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей.

     Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

2. Розкриття змісту і суті освітньо-кваліфікаційної характеристики техніка-механіка

зі спеціальності «Агроінженерія».

        Технік – механік повинен вміти:

• забезпечувати комплексну механізацію виробничих процесів у галузях рослинництва, тваринництва, переробки  сільськогосподарської продукції;

• здійснювати вибір і раціональне комплектування машинно-тракторних агрегатів, раціональне розміщення і оснащення робочих місць і устаткування та безпечні умови роботи на них;

• організовувати і забезпечувати безаварійну і надійну роботу техніки і технологічного обладнання, їх правильний і своєчасний якісний ремонт, підготовку  планів – графіків технічного обслуговування і ремонту техніки, огляд і перевірку обладнання, замовлення на централізоване виконання технічних обслуговувань і капітальних ремонтів, одержання запасних частин, інструментів тощо;

• брати участь у прийманні і встановленні нового обладнання, впроваджувати засоби механізації у трудомісткі процеси;

• проводити налагодження роботи машин, обладнання, оцінювати якість і ефективність їх роботи;

• організовувати і забезпечувати виконання механізованих робіт, операцій, процесів;

• освоювати конструкцію нових машин, обладнання і технічних комплексів, обґрунтовувати їх придбання та впровадження  у виробництво;

• використовувати персональні комп’ютери;

• аналізувати економічні показники  використання техніки і обладнання, визначати економічну ефективність їх використання;

• впроваджувати у виробництво новітні технології в галузях рослинництва, тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції;

• організовувати технічне обслуговування і ремонт техніки;

• здійснювати заходи щодо попередження травматизму, професійних захворювань та охорони навколишнього середовища;

• виконувати інженерні розрахунки деталей машин, простих механізмів і обладнання.

        Технік – механік повинен знати:

• закони, постанови, накази, розпорядження, рішення та інші нормативні правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування з питань агропромислового комплексу, виробничої діяльності;

• прийоми і методи  впровадження новітніх технологій в галузях рослинництва, тваринництва, переробки сільськогосподарської продукції;

• призначення, конструкцію, технологічні процеси, параметри машин і механізмів, їх застосування у сільськогосподарському виробництві;

• шляхи забезпечення ефективного використання техніки і обладнання, методику підвищення їх надійності;

• організаційно – технічні заходи щодо раціонального використання паливно-мастильних матеріалів, технічних рідин, електричної енергії, а також методи бережливого використання і охорони навколишнього середовища;

•  основні положення  стандартизації, взаємозамінності деталей і агрегатів, вимоги до оформлення конструкторської та технологічної документації;

• економіку галузі, господарства (підприємства), основи планування та управління сільськогосподарським виробництвом, економічні методи господарювання, основи  правознавства і управлінської діяльності;

• правила безпеки дорожнього руху, стандарти і правила охорони праці та безпеки життєдіяльності.

3. Вимоги держави до якості підготовки техніка-механіка с.-г. виробництва.

Функції, типові задачі та уміння, якими повинен володіти фахівець.

Професійні назви робіт.  Галузі економіки, до яких готують фахівця.

Відмінність кваліфікації «технік-механік с.-г. виробництва» від кваліфікації «кваліфікований робітник»: водій автотранспортних засобів, тракторист-машиніст с.-г. виробництва, слюсар з ремонту с.-г. машин та устаткування.

     У сучасних умовах важливого значення набуває підвищення якості підготовки молодших спеціалістів аграрними вищими навчальними закладами І-II рівнів акредитації зі спеціальності 208 "Агроінженерія". Молодші спеціалісти за рівнем підготовки повинні бути конкурентоспроможними, відповідати всім вимогам кваліфікаційної характеристики.

     Молодший спеціаліст технік-механік готується до професійної діяльності в галузі механізації виробничих процесів вирощування продукції рослинництва та тваринництва, переробки цієї продукції та її зберігання, технічного сервісу машинно-тракторного парку та експлуатації обладнання сільськогосподарських підприємств.
     Якість професійної підготовки випускника залежить від рівня засвоєння теоретичних знань з навчальних дисциплін та практичної підготовки, яку він здобуває в процесі навчання.

        Тракторист – машиніст

     Сучасний тракторист володіє знаннями та навиками багатьох сільськогосподарських професій: водія, саме тракториста, механіка, знає будову і правила експлуатації тракторів і сільськогосподарських машин,  систему технічного обслуговування машинно-тракторного парку, ознаки основних несправностей і способи їх усунення. Він має  необхідні знання основних правил агротехніки і прогресивної технології механізованих робіт з вирощування сільськогосподарських культур.

     Тракторист-машиніст працює на гусеничних і колісних тракторах з причіпними, навісними та напівнавісними сільсько­господарськими машинами і знаряддями, на зернових і спеціальних збиральних комбайнах. Тракторист виконує механізовані роботи з обробки грунту, внесення мінеральних та органічних добрив, а також посіву, посадки сільськогосподарських культур і догляду за рослинами.

        Тракторист – машиніст повинен:

• раціонально та ефективно організувати працю на робочому місці;

• додержуватись норм технологічного процесу;

• не допускати  браку в роботі;

• знати й виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці  й навколишнього середовища, додержуватися норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;

• використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені, тощо);

• знати основи інформаційних технологій.

​

       Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин і устатуцвання 

     Слюсар з ремонту  сільськогосподарських машин і устаткування обслуговує трактори, комбайни різних марок та значний парк машин: Ґрунтообробні (плуги, борони, лущильники, культиватори, котки), поливні, посівні та посадочні, машини для захисту рослин, для заготівлі сіна чи силосування, для збирання технічних культур і картоплі, зерноочисних та багато інших. Жодна сільськогосподарська машина або механізм не можуть бути відремонтовані без розбирання, припасування, регулювання, тобто без участі слюсаря. Слюсар з ремонту сільсько­господарських машин та устаткування — ліквідовує несправності машин та окремих механізмів, подовжує термін їхньої роботи, повніше використовує ресурс усіх вузлів машин.

     Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин і устаткування має  знання механіки, математики, креслення, знає  будову, принцип дії, призначення та правила експлуатації машин і способи усунення несправностей; способи застосування і зберігання вимірювального інструменту; основні властивості металів, основи організації ремонтного виробництва і слюсарної справи.

Справжній слюсар вміє працювати на багатьох верстатах виконувати багато інших робіт з обробки металу і зварювання його.

       Слюсар повинен знати і застосовувати на практиці:

• раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці;

• додержуватися норм технологічного процесу;

• не допускати браку в роботі;

• знати й виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, додержуватися норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;

• використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо);

• знати інформаційні технології.

​

      Водій автотранспортних засобів

      Рух – основна умова сучасної життя, проте не кожен громадянин нашої країни може дозволити собі особистий транспорт, і саме в такому випадку на допомогу приходить водій. Разом з цим, професія водія дуже актуальна в сфері доставки вантажів і пасажирів на різні дистанції.

     Водії знають  матеріально-технічну частину автомобіля, двигун, паливну систему електрообладнання та інші системи і механізми автомобіля. Однак найбільша увага приділяється вивченню ПДР, набуттю практичних навичок щодо керування та практичне і правильне їх застосування.

       Водій автотранспортних засобів повинен:

• раціонально та ефективно організовувати працю на робочому місці;

• додержуватись норм технологічного процесу;

• не допускати браку в роботі;

• знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, додержувати норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;

• використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо).

​

         Кваліфікаційна характеристика техніка-механіка:

    Технік-механік: забезпечує комплексну механізацію виробничих процесів у галузях рослинництва, тваринництва, переробки сільськогосподарської продукції, здійснює вибір і раціональне комплектування машинно-тракторних агрегатів, раціональне розміщення і оснащення робочих місць і устаткування та безпечні умови роботи на них.
     Організовує і забезпечує безаварійну і надійну роботу техніки і технологічного обладнання, їх правильний і своєчасний якісний ремонт, підготовку планів-графіків технічного обслуговування і ремонту техніки, огляд і перевірку обладнання, замовлення на централізоване виконання технічних обслуговувань і капітальних ремонтів, одержання запасних частин, інструментів тощо. Бере участь у прийманні і встановленні нового обладнання, впроваджує засоби механізації у трудомісткі роботи.
       Забезпечує і проводить налагодження роботи машин, обладнання, оцінює   якість   і   ефективність  їх роботи. Організовує і забезпечує виконання механізованих робіт, операцій, процесів; освоює конструкцію   нових   машин,   обладнання   і   технічних   комплексів, обґрунтовує їх придбання, впровадження у виробництво, формує парк машин для господарств і організацій та проводить контроль якості машин,   обладнання,   вузлів,   деталей,   розробляє   і   веде   технічну документацію,   впроваджує   прогресивні   форми   організації   праці, використовує     сучасну     обчислювальну    техніку     і     персональні комп'ютери,   сприяє   підвищенню   кваліфікації   членів   колективу, розвиває раціоналізаторський рух, використовує в роботі науково-технічні    і   періодичні    видання;    аналізує    економічні    показники використання техніки і обладнання, визначає економічну ефективність її   використання,   веде   первинну   документацію   обліку   звітності, визначає   економічні   показники  роботи   підпорядкованої  дільниці, впроваджує у виробництво новітні технології у галузях рослинництва, тваринництва     та     переробки     сільськогосподарської     продукції; контролює якість ремонтних робіт і знаходить причини браку, складає документацію  на  списання  машин  і   механізмів,   непридатних  для використання, організовує технічне обслуговування і ремонт техніки, виконує    слюсарні,    діагностичні    і    регулювальні    роботи,    керує тракторами,     автомобілями,     сільськогосподарськими     машинами, здійснює   заходи   щодо   попередження   травматизму,   професійних захворювань    та    охорони    навколишнього    середовища;    виконує інженерні розрахунки деталей машин простих механізмів і обладнання.